Ренато Рушчик: Чотири проблеми молочної індустрії

Генеральний директор «Лакталіс-Україна» Ренато Рушчик поспілкувався з LDaily про головні проблеми вітчизняної молочної галузі, інвестування в країну та роль Європейської Бізнес-Асоціації у бізнесі його компанії, а також компаній партнерів

LDaily: Розкажіть, будь ласка, про “Лакталіс”?

Р.Рушчик: Група “Лакталіс” – французька сімейна компанія, яка має 85-річну історію виробництва молочної продукції. Сьогодні “Лакталіс” – лідер серед виробників молочних продуктів у світі, має 240 заводів у 47 країнах світу, які щорічно переробляють 19 мільярдів літрів молока. Серед наших брендів – всесвітньо відомі: Президент (Président), Ґальбані (Galbani) та Пармалат (Parmalat). У компанії працює понад 80 000 працівників.

LDaily: Скільки років працює “Лакталіс” на українському ринку?
Як змінилася компанія з моменту заснування?

З приходом в Україну в 1996 році “Лакталіс” став першим іноземним інвестором у молочну галузь країни. Французько-українське спільне підприємство було створене на базі Миколаївського міського молочного заводу з виробництва масла й казеїну, а через два роки він виробляв цілий ряд традиційних молочних продуктів. Наступним кроком у розвитку Групи компаній в Україні був 2007 рік, коли “Лакталіс” придбав Павлоградський молочний комбінат – ТОВ «Молочний Дім».

Компанія “Лакталіс” інвестувала кошти в повне технічне й технологічне переоснащення Миколаївського й Павлоградського заводів, і сьогодні вони відповідають європейським стандартам виробництва.

Зараз компанія Лакталіс-Україна виробляє близько 250 різних продуктів під відомими марками: Президент (Président), Дольче (Dolce), Лактонія, Лактель, Фанні та Локо-Моко. У компанії безпосередньо працює понад 750 працівників і понад 3 000 працівників на аутсорсингу.

LDaily: Як довго ви є генеральним директором компанії “Лакталіс-Україна”?

Р.Рушчик: 11 років. Я дуже радий, що за цей час ми сприяли зростанню багатьох людей та розвинули багато брендів. Ба більше, деякі з наших підлеглих зараз є директорами й генеральними менеджерами. Що справді надихає – це переконання, що люди мають можливість розвиватися.

LDaily: Які були цілі компанії, коли вона вийшла на український ринок?

Р.Рушчик: У 1996 році я ще не працював тут. Однак група “Лакталіс” працювала над географічною експансією. Україна була одним з найбільших виробників молока у Центральній Європі того часу. У 1996 році, після розпаду Радянського Союзу (1991), ніхто не знав, як ситуація розвиватиметься. Отже, це було досить сміливе рішення вкладати гроші в цю країну у ті часи. Найбільше компанію приваблювала кількість молока в Україні й молочний завод, який був досить гарно побудований, але потребував інвестицій в обладнання, технології й людей.

LDaily: Які були проблеми компанії під час роботи тут?

Р.Рушчик: Працювати в Україні – це як танцювати танго: потрібно зробити два кроки праворуч, один – ліворуч. Протягом останніх 11 років в Україні багато що змінилося. Якщо ви питаєте мене про проблеми, з якими ми стикаємося сьогодні… Перш за все, ми маємо проблему міграції, яка означає дефіцит людей для роботи на наших заводах і головному офісі. Чотири мільйони українців постійно мешкають за межами України. Через це постає проблема з точки зору трудових ресурсів: їхньої якості й кількості.

Друга проблема – фальсифікація молочних продуктів і недобросовісна конкуренція, тобто використання пальмової олії, це – свого роду рослинний жир. Україні має законодавство, яке забороняє це, але, на жаль, воно ще не виконується. Наприклад, люди купують сметану 25% жирності за дуже низьку ціну, але на її етикетці немає інформації про те, чи цей жир походить з натурального молока чи з пальмової олії. На упаковці це не зазначено, але її ціна удвічі дешевша, ніж натуральної сметани, бо рослинний жир у п’ять разів дешевший, ніж молочний. Отже, я міг би виготовити той самий продукт у п’ять разів дешевше. Ось чому проблема фальсифікації вводить в оману споживача і ускладнює виробництво молочних продуктів у країні. По-третє, протягом останніх кількох років і досі в Україні щороку забивають тисячі молочних корів для виробництва м’яса й ковбас, оскільки літні селяни, які володіють близько 70% молочних корів, більше не можуть доглядати за цими тваринами, а молоді люди не зацікавлені в розведенні корів. Отже, щорічно кількість дійних корів скорочується. Коли я приїхав сюди у 2008 році, в Україні було близько трьох мільйонів дійних корів. Сьогодні в нас всього два мільйони корів. Швидкість скорочення поголів’я тварин зараз навіть набирає обертів. Близько 5% дійних корів буде забито цього року. Саме тому нашому підприємству так важко працювати, особливо на одному з наших заводів у Миколаєві, де ще виразніша нестача молока. У Західній частині України відносно більше молока, багато його теж у Східній частині. Але на півдні України, у тому числі в Миколаєві, дуже сухий клімат, тому в цьому регіоні бракує молока.

В решті решт, нашого бізнесу торкається нелегальний (“чорний”) імпорт, тобто контрабанда. Ми маємо відповідне законодавство й митний контроль, але деякі люди перетинають кордон легше, ніж інші. Ви можете знайти на ринку багато продуктів, які коштують дуже дешево, бо були незаконно ввезені, і це ускладнює конкуренцію для місцевої продукції.

Разом з тим, ці негативні тенденції (міграція мізків, використання пальмової олії, велика кількість забитих корів і нелегальний імпорт) можуть призвести до того, що Україна імпортуватиме сире молоко у наступні п’ять років, якщо не буде змін у відповідних українських нормативно-правових актах. Україна колись була експортером молока, однак вона може стати його імпортером. І це було б катастрофою.

LDaily: Чи “Лакталіс-Україна” прибуткова серед компаній групи “Лакталіс”?

Р.Рушчик: “Лакталіс” інвестує мільйони євро в технічне й технологічне переоснащення обох заводів – у Миколаєві й Павлограді. Незважаючи на девальвацію, яка не залежить від нас, ми повинні сплачувати кредити й позики. Наприклад, коли я прибув у кінці 2007 року, обмінний курс складав близько восьми гривень за один євро, а сьогодні понад 30 за євро. Маємо приблизно п’ятикратну девальвацію. Проте за останні 11 років наші українські дочірні компанії демонструють позитивні результати за погодженням та відповідно до очікувань головного офісу.

LDaily: Що ви думаєте про інвестиційний клімат в Україні?

Р.Рушчик: Це дуже хороше запитання. “Лакталіс в Україні” намагається залучити до України багато інвесторів, а саме виробників молока і фермерів з Австралії, Нової Зеландії, Бельгії, Німеччини й Нідерландів. Деякі представники вже відвідали країну. Але що далі? Вони бачать країну, освічених людей і прекрасні землі й кажуть: “Гаразд, де я можу купити землю?” Але законодавство забороняє їм купувати землю, і тому вони ідуть геть, бо не хочуть вкладати гроші в країну, де вони не володіють землею.

По-друге, не існує верховенства права (випадки рейдерства). Коли різні інвестори відвідують Європейську Бізнес-Асоціацію, Американську торговельну палату й різні посольства та читають доступні звіти про інвестиційний клімат в Україні з різних публікацій, всі скаржаться на дві основні речі: корупцію й відсутність верховенства права. Ці речі разом з неможливістю придбати землю стримують багатьох інвесторів з аграрного сектора. Щоб подвоїти зростання ВВП, як наголошує наш прем’єр-міністр, та досягти 6-7% і, навіть, 8% зростання, уряд має вирішити питання, про які йдеться. Це дозволить збільшити інвестиції в аграрний сектор.

LDaily: Коли робити бізнес було простіше – зараз чи раніше, скажімо, 10 років тому?

Р.Рушчик: Гадаю, 10 років тому це було простіше. Клімат і спосіб мислення людей були позитивнішими. Незважаючи на те, що сьогодні маємо більше необхідних правил і положень, раніше легше було переконати інвестора прийти, бо країна швидко зростала. Якщо ми говоримо про правові аспекти, напевно, з цим справи краще сьогодні. Проте бізнес-середовище не дуже сприятливе, бо проблеми верховенства права й корупції все ще не вирішені, також маємо ще війну на Сході.

LDaily: Якою була ваша мета, коли ви стали членом Європейської Бізнес-Асоціації?

Р.Рушчик: Європейська Бізнес-Асоціація є гарною “парасолькою” для взаємодії з регуляторними органами. Ми створили комітет виробників молочної продукції сім років тому. Ми обговорюємо багато питань, які впливають на наш бізнес, способи поліпшення ситуації, і ми використовуємо Асоціацію щоб донести цю інформацію уряду й різним органам влади.
У 2013 році комітет виробників молочної продукції Асоціації розпочав соціально-освітній проект “Три молочні продукти на день”, а “Лакталіс-Україна” – один із її засновників. “Три молочні продукти на день” – це платформа, яка стимулює збільшення споживання молока. Це перший приклад партнерства між державою й бізнесом в Україні такого масштабу. До участі залучено п’ять українських молочних компаній, а також Європейську бізнес-асоціацію, Асоціацію дієтологів України, Український клуб агробізнесу, Національну асоціацію молочних виробників України, Міністерство аграрної політики й продовольства України, Міністерство Охорони здоров’я України, Комітет з питань аграрної політики й земельних відносин Верховної Ради і Міністерство освіти й науки України.

Асоціація пов’язує бізнес з урядом та забезпечує законодавчі ініціативи й підтримку в Європі. Є також Американська торговельна палата, Французько-українська торгово-промислова палата, Посольство Франції. Ми намагаємося використати всі інструменти, щоб донести наші ідеї уряду та поліпшити загальну ситуацію.

LDaily: Які ваші цілі, як члена Європейської Бізнес Асоціації? Як це членство допомагає вам? Як ви оцінюєте свою роботу в Європейській Бізнес Асоціації?

Р.Рушчик: Ми дуже добре співпрацюємо з ЄБА, під керівництвом Анни Дерв’янко та її команди. Європейська Бізнес Асоціація допомагає багатьом бізнес-спільнотам, інформуючи уряд й інші органи влади про необхідність вирішення певних проблем. Це дуже добра платформа не тільки для подолання труднощів, але також для того, щоб запропонувати альтернативи. Угода про вільну торгівлю між ЄС й Україною відіграє ключову роль у цих дискусіях між місцевими виробниками, урядом і європейцями. Команда ЄБА робить фантастичну роботу в цій сфері, що призвело до позитивних зрушень для близько 1000 компаній, які є членами Асоціації. Це добре, коли уряд має інтегровану платформу для спілкування. Анна Дерев’янко з командою створюють багато можливостей у ЄБА, закликаючи міністрів обговорювати програми, створювати групи дій у різних комітетах для допомоги уряду. Це ситуація, коли виграють усі: і виробники, і ЄБА, і уряд.

LDaily: Ренато, чи є щось, про що Ви хотіли би поговорити?

Р.Рушчик: Як я вже казав, ми маємо чотири основні проблеми (люди, які їдуть з України, “чорний” імпорт, рослинний жир, а також корупція та проблеми з верховенством права), і всі вони пов’язані не тільки з молочною промисловістю, а й з іншими галузями промисловості теж.
Добре, що Асоціація працює над вирішенням цих проблем, однак є проблема, якій ЄБА не може зарадити, це – “витік мізків” із країни. Отже, уряд має зробити щось, щоб переконати молодь повернутися до України. Це потрібно зробити швидко. Інакше ми ризикуємо втратити інтелектуальні сили країни, і нам доведеться постійно навчати своїх працівників, щоб хтось в інших країнах отримував з цього вигоду. У підсумку, я хотів би подякувати вам за можливість поділитися цією інформацією та підкреслити внесок Асоціації.

LDaily: Ви коли-небудь намагалися лобіювати закони, які б сприяли розвитку молочної галузі?

Р.Рушчик: Ми регулярно робимо це через професійні асоціації, такі як Європейська Бізнес Асоціація, Американська торговельна палата та Французько-українська торгово-промислова палата. Інколи ЄБА просить виробників підтримати якісь підкомітети. Однак ми завжди працюємо під “парасолькою” асоціації. Багато законів було створено в результаті співпраці між виробниками, ЄБА й урядом. Ми не можемо досягти результатів, ідучи окремими шляхами. Саме тому ми використовуємо платформу Європейської Бізнес-Асоціації для ініціювання цих обговорень. Інколи нам бракує ресурсів. Багато нових проблем постає, тому потрібно вирішувати, як їх подолати.